Іронія долі: як Всеукраїнська аграрна рада «підклала свиню» аграріям

Новина: Іронія долі: як Всеукраїнська аграрна рада «підклала свиню» аграріям
Задати питання
22 липня 2019

Аграрний бізнес (і не лише він) уважно слідкує за подіями навколо виробника курятини №1 в Україні – Миронівського хлібопродукту (МХП). Нагадаємо: наприкінці червня Антимонопольний комітет (АМКУ) почав розслідування дій групи МХП за ознаками зловживання монопольним становищем. А в середині липня президент України Володимир Зеленський на засіданні Національної ради з питань антикорупційної політики запропонував правоохоронним органам перевірити доцільність та правильність держпідтримки, яку найбільший виробник курятини в Україні отримував упродовж останніх років. Обсяги допомоги з державного бюджету цій компанії складали щороку 1 млрд грн і більше. Ця активність нової влади підсвітила не лише нерівномірність субсидування представників м’ясної промисловості України, а й розбіжності у поглядах на майбутнє галузі всередині ділової та експертної спільнот. Про те, як працює «м’ясний лобізм», та чому державі слід згадати не лише про курятину, спеціально для Mind розмірковує Микола Бабенко, генеральний директор Центру підвищення ефективності в тваринництві.

Що сталося? Неочікуваною для багатьох стала миттєва реакція Всеукраїнської агарної ради (ВАР) на захист справедливості та законності розподілення державної допомоги у тваринництві. Зокрема – питання про доцільність обсягів підтримки, що виділяються одному із найбільших і найуспішніших агарних бізнесів не лише в Україні, а й за її межами. «Перевіряти підстави для виплати дотацій МХП – справа безперспективна. Навіть якщо перевірка відбудеться, ми побачимо, що гроші були виплачені на основі об’єктивних показників і у відповідності з прийнятими урядом на той момент підзаконних актів. Тобто шукати тут який-небудь склад злочину в діях МХП, як і будь-якого іншого отримувача дотацій – безперспективно» – заявили у ВАР.

Чому так сталося? Така позиція керівництва ВАР і не дивна. Саме керівництво цієї громадської спілки, яка за іронією долі позиціонує себе як захисника інтересів малого і середнього агробізнесу, запропонувало і розробило новий механізм держпідтримки – квазікумуляцію ПДВ, за яким держпідтримка дісталася лише «вибраним» великим агрохолдингам. Це будо зроблено начебто на вимогу Міжнародного валютного фонду (МВФ) ліквідувати спецрежим ПДВ для сільгосппідприємств, за яким держпідтримку отримували всі аграрії без винятку.

Після цього було кілька спроб змінити несправедливий розподіл державної допомоги. Однак за іронією долі, саме галузева Асоціація виробників молока та Асоціація «Свинарі України», які по суті і складають ВАР, виступали на захист держпідтримки саме виробників курятини.

Так, наприклад, у грудні 2017 року ВАР і підлеглі ВАР галузеві асоціації тваринників виступили із заявою за збереження дотацій на користь виробників курятини.

У чому тут «іронія долі»? Асоціації «Свинарі України» цією заявою вчергове пішла проти інтересів українських свинарів. «Зокрема, аграрії наголошують, що рівень рентабельності виробництва м’яса птиці та яєць значно відстає від показників інших сільськогосподарських галузей. За даними Державної служби статистики, у 2016 році прибутковість виробництва курятини та яєць курячих становила відповідно 4,9% і 0,6%», – йшлося в документі.

Але інформація про відставання рівня рентабельності виробництва м’яса птиці в 2016 році – м’яко кажучи, неправдива. Адже збитки у 2015-2017 роках отримали, в переважній більшості, саме виробники свинини – вони сягали в середньому по 1 млн грн на кожну тисячу свиней утримання на свинокомплексах. Ціна живих свиней впала до 1 євро/кг при собівартості 1,3 євро/кг. Саме за ці роки поголів’я свиней зменшилося на 2 млн голів – з 8 млн до 6 млн голів, з ринку пішло 500 свинокомплексів, а середнє по року споживання свинини українцями зменшилося з 25 кг до 15 кг.

У той же час виробники курятини вже були одними із найефективніших і з найнижчою собівартістю вирощування птиці в світі – 0,65 євро/кг. Така собівартість забезпечує мінімум 50% рентабельності інвестицій за один цикл вирощування птиці у вертикально інтегрованих виробників. Нагадаємо, що у птахівництві виробничих циклів, як правило, не менше шести за рік.

І це лише один бік медалі.

Другий – це африканська чума свиней (АЧС). Точніше, брак коштів у державному бюджеті на компенсацію свинокомплексам за знищене у випадку АЧС поголів’я.

На тлі мільярдної допомоги окремим успішним виробникам саме відсутність компенсацій свинокомплексам втрат, викликаних спалахами хвороби, призвела до створення нелегального ринку свинини, інфікованої АЧС, і несе загрозу іншим галузям і економіці України в цілому.

При цьому за сім років, що пройшли від моменту першої фіксації АЧС в Україні, керівництво асоціації «Свинарі України» не спромоглося розробити і впровадити механізм компенсацій свинокомплексам за втрачених свиней, натомість успішно лобіювало інтереси виробників курятини.

Що робити далі? Зміна влади в країні дала надію представникам тваринництва, що проблеми, які накопичувалися роками, будуть вирішені, а інтереси окремих галузей припинять бути предметом торгів чи спекуляцій.

Саме свинарство може стати одним із потужних драйверів розвитку агробізнесу в Україні: на тлі найнижчої собівартості курятини в світі – 0,65 євро/кг – воно здатне забезпечити й найнижчу собівартість свинини в світі – 0,5 євро/кг. Тобто, навіть, нижчу за собівартість курки.

Якщо цього справді вдасться досягти, то держава отримає додаткові податки. Додана вартість від збільшення виробництва свинини на 1 млн тонн становитиме 32 млрд грн. У країну за рік надходитиме 1,7 млрд євро (якщо рахувати за поточними цінами на свинину). А також – з’являться нові робочі місяця в селах, а інвестиційна привабливість свинарства випередить птахівництво.

Джерело: Mind


Слідкуйте за актуальними статтями та новинами у нашому Телеграм-каналі або на сторінці в Фейсбуці