Африканська чума свиней (АЧС) – не нова проблема, але, за словами учасників ринку, вона досі залишається не вирішеною. Фермери та великі господарства продовжують отримувати збитки через втрату поголів'я, а питання компенсації лишається відкритим. Так, виявилося, що Кабмін отримував поради СБУ щодо АЧС іще торік. А замовчування ситуації призвело до збитків у 2,1 млрд грн і загрожує державі міжнародною блокадою.
Зокрема, днями Білорусь обмежила ввезення свинини зі Львівської області через АЧС. Такі прецеденти останнім часом з'являються все частіше. Споживачі починають звикати до таких новин, а проблема набирає обертів.
Про те, які інструменти варто запустити в Україні для подолання кризи через поширення АЧС і чим може обернутися бездіяльність у цій сфері, розповіли Mind генеральний директор Громадської спілки «Центр підвищення ефективності в тваринництві» Микола Бабенко та директор Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (НААНУ), член громадської спілки «Центр підвищення ефективності в тваринництві» Сергій Ничик.
Незважаючи на загрозливу ситуацію через поширення АЧС, в Україні досі відсутній незалежний контроль ефективності проведення протиепізоотичних заходів: профілактичних і з ліквідації спалахів хвороби. Нам бракує об’єктивного аналізу та системного підходу щодо проведення профілактики та моніторингу АЧС. Також недостатнім є контроль дотримання суб’єктами господарювання норм і вимог ветеринарно-санітарних заходів і виконанням рішень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України.
Подолання проблеми АЧС гальмується через ігнорування компетентними органами напрацювань і рекомендацій науковців НААНУ. У свою чергу Інститутом ветеринарної медицини розроблено діагностикум щодо АЧС, однак його впровадження досі не відбулося через блокування з боку Держпродспоживслужби необхідних для цього досліджень із валідації.
Проблема не в законодавстві, а у виконавцях. Якщо відсутні необхідні закони чи підзаконні акти, то мають враховуватися та використовуватися норми тих документів, які діють на території Європейського Союзу.
Так, згідно з Директивою Ради ЄС 2002/60/ЄС від 27 червня 2002 року є два варіанти заходів при підтвердженні АЧС у господарстві.
-
Якщо господарство складається з однієї структурної одиниці, то проводиться забій всього поголів’я, з обов’язковим відбором зразків для лабораторного дослідження. Мета дослідження – визначити ймовірний шлях і час занесення збудника до того моменту, коли офіційно буде діагностовано захворювання.
-
Якщо господарство складається з декількох структурних одиниць, то може проводитися забій лише того відділу, де діагностовано захворювання. Державний ветеринарний лікар повинен підтвердити, що ці структурні одиниці між собою не пов’язані, мають окрему годівлю та приміщення для утримання тварин.
Проте внаслідок небажання Держпродспоживслужби йти шляхом, апробованим у ЄС, у нас і досі діє заскорузла, не адаптована до європейських вимог Інструкція із профілактики та боротьби з АЧС.
У чому різниця між українським та європейським законодавством
Ось декілька відмінностей.
-
Відповідно до директиви ЄС зона нагляду становить щонайменше 10 км, а згідно з нашою інструкцією – до 10 км. Це дає змогу не включати в зону ті господарства, які можуть мати соціально-економічні зв’язки із зоною спалаху АЧС.
-
Ще одна особливість. Згідно із директивою ЄС м’ясо, туші свиней, сперма, яйцеклітини, ембріони, які були отримані в період ймовірного заносу збудника, відслідковують та, за можливості, відправляють на знищення. У нас такі заходи взагалі відсутні.
-
Особливо болючим місцем є дезінфекція. В останній редакції нашої інструкції не вказані взагалі дезінфектанти, які потрібно використовувати. Директива ЄС зобов’язує кожну країну – члена Євросоюзу гарантувати, що дезінфектанти працюють проти АЧС у відповідних концентраціях. Інакше кажучи, держава діє відповідально та зобов’язує використовувати той чи інший препарат. У нас же керуються лише етикетками, на яких пишуть: «діє проти АЧС».
-
Ще одна біда України – ідентифікація поголів’я. Існує чимало фермерських господарств, які не дотримуються правил біобезпеки або ж узагалі ніде не зареєстровані. Такі господарства несуть особливу загрозу, оскільки в разі спалаху хвороби трупи тварин або закопують, або викидають у лісопосадку чи на смітник. У подальшому вже бродячі тварини та птахи сприяють поширенню АЧС.
До чого призводить зволікання у вирішенні проблеми
До того ж відсутність компенсацій свинокомплексам за знищених тварин фактично призводить не просто до зупинення роботи цих підприємств, а до закриття бізнесів, адже йдеться про багатомільйонні збитки.
Ось чому чимало свинокомплексів приховують факти ураження АЧС. Як наслідок, все більших обертів набирає незаконний ринок поголів’я та свинини з промислових господарств, уражених вірусом АЧС, що є неконтрольованим детонатором поширення цього вірусу в Україні і поза її межами.
В Україні сьогодні відшкодування за свиней, знищених у випадку АЧС, відбувається лише громадянам-утримувачам свиней у випадку реєстрації ураження їхніх тварин АЧС, вилучення та знищення всього наявного у них поголів’я. Однак досі не створені та не запроваджені інструменти аналогічної компенсації коштів промисловим господарствам. Механізм відшкодування свинокомплексам збитків за знищених свиней у випадку АЧС мала би розробити та посприяти його впровадженню галузева асоціація «Свинарі України» (АСУ), але не зробила цього.
Викликає подив, що основні галузеві об’єднання, які мали б активно реагувати на виклики, пов’язані з АЧС, так само, як і профільне відомство, здебільшого лише працюють статистами – інформують про випадки спалаху цього вірусу та декларують про наміри попереджати, захищати, контролювати, компенсувати тощо, тобто лише імітують бурхливу діяльність, яка не сприяє поліпшенню епізоотичної ситуації в Україні.
Як подолати кризу
З огляду на зазначену ситуацію, роботу керівництва Держпродспоживслужби слід визнати незадовільною. Ті особи, які не справилися зі своїми обов’язками, не забезпечили епізоотичне благополуччя в нашій країні, допустили масовий і масштабний характер розповсюдження АЧС, отримання збитків як на рівні бізнесу, так і на рівні держави, мають бути звільнені з посад.
Другий крок – це висновки, які мають зробити члени асоціації «Свинарі України». Через незадовільну роботу керівництва АСУ також потрібно висловити йому недовіру та замінити тими, хто дійсно дбатиме про інтереси членів цієї асоціації. Символічно, що АСУ було зареєстровано того ж таки 2012 року, коли в Україні зафіксували перший спалах африканської чуми свиней. Часу було більше ніж достатньо, аби не лише запустити механізм компенсацій свинокомплексам, а й побороти АЧС, як, наприклад, у Чехії або Угорщині, де цю проблему подолали у значно коротші терміни.
Через небажання з боку Держпродспоживслужби йти нам назустріч ми змушені були звертатися за підтримкою до Євросоюзу та провели валідацію нами же розробленого діагностикуму на території Національного інституту здоров'я тварин Німеччини iменi Фрiдрiха Леффлера.
Наші зарубіжні колеги усвідомлюють, що вірус АЧС не має кордонів, а тому допомагають Україні. Нещодавно разом із американськими колегами, які представляють Агентство зменшення загрози поширення АЧС «Блек енд Віч», ми розпочали дослідження антропогенного фактору поширення вірусу АЧС. У ході його опитаємо населення різних областей нашої країни, в тому числі мисливців, аби не лише вчергове довести, що саме антропогенний чинник залишається основною загрозою для популяцій домашніх свиней, але й запровадити належні механізми боротьби із розповсюдженням АЧС теренами України.
Джерело