Свинокомплекс «Ряснянське» добре знають у Сумській області та за її межами. Цього року підприємство святкує свій ювілей — 40 років із дня заснування. За весь час комплекс перетерпів немало новацій, проте не занепав, не закрився, скоріше, навпаки — переродився й активно розвивається. Із його новим директором, Миколою Штукіним, наша розмова про те, чому він змінює роботу підприємства, та які результати отримує від новацій.
– Миколо Олексійовичу, розкажіть про історію заснування «Ряснянського».
– ТОВ «Ряснянське» створене 2000 року на базі колишнього КСП ім. Леніна, яке почало свою роботу ще 1974 року. Наше підприємство спеціалізується на вирощуванні чистопорідних і гібридних свиней, молочному скотарстві, на орендованих землях ми вирощуємо зернові.
Нині ми маємо 10 тисяч голів свиней, крім того, утримуємо 340 голів дійного стада, орендуємо 4 тисячі гектарів землі, на яких вирощуємо кукурудзу, пшеницю, сою. Самі виготовляємо комбікорми, у нас також функціонує цех із виробництва справжньої ковбаси зі свинини.
– Як вплинуло подорожчання кормів, ветпрепаратів, пального та загальна ситуація в країні на підприємство?
– Підприємство за останні 10 років пережило багато змін. Це був свого роду тест на виживання — його підприємство склало, і впевнений, за будь-яких умов, ми працюватимемо й надалі. І не стільки через стійкість до експериментів, а завдяки проведеним нарешті комплексним змінам.
– Сьогодні лунають дві протилежні позиції щодо стану свинарства: або все дуже добре, або настільки погано, що змінити щось на краще вже нереально. Більшість свинарів кажуть, що інвестиції в реконструкцію не підйомні і, подекуди, зіставні з будівництвом нового комплексу. Розкажіть детальніше, яке підприємство вам дісталося на початку і яким воно є сьогодні?
– Я став керівником «Ряснянського» лише 5 місяців тому. Перше, що я зробив, — провів повний аудит свинокомплексу на відповідність сучасним вимогам починаючи від бізнес-плану й обліку й закінчуючи закупівлею сировини, годівлею, схемою лікування та продажем свиней. Результати мене, м’яко кажучи, вразили.
Ми втрачали прибуток практично на всіх етапах. Реконструкція залів опоросу, відгодівлі, системи годівлі рідкими кормами була проведена бездумно, без урахування можливостей і потужності свинокомплексу. Насамперед, ми мали нерівномірні бокси для опоросу. Це дуже утруднило впровадження потокової системи вирощування свиней із 7-денним циклом. До мого приходу свинокомплекс із 1000 голів свиноматок і 294 станкомісцями для опоросу працював циклічно — турами. Уже з першого місяця комплексних змін ми почали формувати рівномірні групи свиноматок для парування — 60 голів на тиждень. Тільки перехід на 7-денний цикл забезпечив нам на 50% вищу ефективність використання свиноматок. Замість 15 поросят на свиноматку в рік ми плануємо отримати 25. Ці зміни в залах опоросу ми запровадили майже без капіталовкладень.
Нам довелося реконструювати цех дорощування, щоб він зміг прийняти поросят вагою 8 кг. Раніше поросят із свиноматками утримували в старих залах опоросу 60 днів, а це прямі втрати прибутку. Сьогодні відлучення відбувається щочетверга. Ми витратили 170 тисяч гривень на заміну решіток і загалом на ремонт підлоги.
– Чи вдалий час для оновлення підприємства, ураховуючи ситуацію в державі?
– Дійсно, сьогоднішні умови роботи важкі: коливання курсу, зростання цін на все, що формує собівартість — і все це не дуже сприяє інвестиціям у модернізацію. Зростання цін на свиней у живій вазі лише на 10–15% компенсує збільшення собівартості. Але свинокомплексу 40 років, і він працює фактично без зупинки, тож проводити зміни конче необхідно.
На сьогодні сумарні інвестиції в підприємство становлять не більше ніж 500 тисяч гривень. Для свинокомплексу на 10 тисяч свиней це небагато. Залишаються ще вузькі місця в технології, зокрема старі корпуси та цехи відгодівлі. На їх модернізацію до кінця року ми плануємо витратити ще близько 1 млн гривень.
– Тобто фактично ви стали кризовим менеджером цього комплексу, чи не так?
– Певною мірою, так. У мене вже був такий досвід раніше. Протягом 2003–2005 рр. я був керівником обласного управління сільського господарства Сумської області. У 2009 році на підприємстві «Ворожбалатінвест» я починав керувати майже з нуля. Лише за декілька років воно подвоїло площу під посів — до 8 тисяч гектарів. У 2013 році, за підсумками роботи, ми вийшли на перші позиції серед підприємств холдингу. Нині я є директором одразу двох підприємств, але більшість часу проводжу в «Ряснянському» і роблю все, аби свинокомплекс якнайшвидше вийшов на рівень собівартості 12–14 гривень за кілограм живої маси.
– Чи є у вас рецепт, як боротися зі зловживаннями на фермах?
– Шкода, але наші свинарі живуть стереотипами, які вже укорінилися в свідомості. Тому змінюватися дуже й дуже важко. Немає проблеми, яку неможна було б розв’язати.
Рецепт перший — керівник чи власник сам повинен розбиратися у всіх процесах на фермі; другий — технологія, і це закон, ніяких компромісів бути не може; третій — довіряйте лише професіоналам своєї справи.
– Часто доводиться чути про дописування, переписування в обліку на фермах. Як поставлено облік на свинокомплексі «Ряснянському»?
– Обліку на «Ряснянському» до мого приходу можна сказати не було. Начальник комплексу «на око» визначав, на скільки за місяць приросли в нього на комплексі свині.
Мене, як директора, який контролює роботу підприємства, звісно, такий стан справ не влаштовував. Що можуть сказати мені місячні звіти про прирости свиней по групах, якщо зважування відбувалось 1 раз на рік під час інвентаризації? Звідси й надвитрати кормів — конверсію порахувати було нереально. Очевидно, було лиш одне — ми втрачаємо гроші замість того, щоб їх заробляти.
Тож ми купили програму з обліку у свинарстві на платформі 1С, яка дає змогу в електронному вигляді та в режимі реального часу відслідковувати і мені, і спеціалістам, і керуючій компанії, що у Києві, усі процеси на підприємстві. Таким чином робота на свинокомплексі стане повністю прозорою — без переписувань і завищених показників.
– А що змінилося з кормами? Які були труднощі?
– Усе змінилося кардинально, і теж у бік прибутку для свинокомплексу. Передусім ми змінили структуру комбікормів. За відсутності обладнання, здатного змішувати добавки по 0,1 чи навіть 1–5 кілограма на тонну, як це практикувалося багато років у «Ряснянському», ми інвестували 80 тисяч гривень і придбали лінію з виробництва комбікормів із продуктивністю 2 тонни на годину. Вона недорога, також має обмеження мінімальної дози на 1 тонну — 30 кілограм, але це вивело весь комплекс на новий щабель розвитку. Адже годівля — це великий резерв собівартості свинарської продукції.
– Які проблеми у свинарстві, на ваш погляд, є найбільш гострими?
– Люди, люди і ще раз люди. Це найбільший капітал і водночас найбільша проблема.
Початкове завдання, яке я собі постав як керівник, — приведення технології до сучасного рівня. Проаналізувавши стан справ, я виявив, що деякі посадові особи на фермі відверто шкодили та навіть ставили під загрозу її подальше існування.
Фактично підприємство роками перебувало в управлінні декількох осіб, вони розпоряджалися тут усім — від закупівлі преміксів і шротів до продажу свиней. Це призводило до втрати прибутків і неефективної роботи підприємства. Ми провели низку кадрових ротацій, звільнили злодіїв і підвищили в посадах деяких спеціалістів, які працювали добре. Сьогодні ситуація перебуває в контрольованому руслі, і підприємство активно розвивається. На щастя, на комплексі були й залишаються добросовісні, відповідальні виконавці — оператори на опоросі та дорощуванні, відгодівлі, техніки штучного осіменіння, і сильний інженер-механік. Вони виправдали мою довіру, і я готовий працювати з ними в одній команді й надалі.
– Якими будуть ваші наступні кроки?
– Першочергові й практично невитратні технологічні зміни мають бути впроваджені негайно. Якщо на свинокомплексі немає обліку, то як можна виміряти покращення чи погіршення? Треба налагодити облік, привести його до сучасних стандартів. Потім відпрацювати годівлю свиней. За правильного підходу до неї можна в рази зменшити собівартість продукції.
Час минає, з’являються нові підходи, і ми маємо впроваджувати в практику все передове та ефективне. У цьому нам допомагає ТОВ «Центр підвищення ефективності в тваринництві». Я знаю, що спеціалісти Центру результативно працюють із багатьма вітчизняними підприємствами та виводять їх майже на один рівень із європейськими показниками — як за собівартістю виробництва, так і якістю продукції.
На перехід до нових технологій в обліку, годівлі та в цілому технології ми витратили три місяці, проте позитивний фінансовий результат нововведень побачили вже після першого місяця. Сьогодні у нас майже немає падежу на дорощуванні та відгодівлі, поголів’я здорове, і ми вже можемо планувати роботу. Чесно кажучи, мені й самому не віриться, що ще нещодавно комплекс був фактично на межі виживання. У наших планах закінчити 2014 рік із такими високими показниками, яких раніше свинокомплекс не мав за всю свою історію.
– Що, на ваш погляд, заважає українським свинарям працювати так само ефективно, як і їхні колеги у ЄС?
– Проблем у нас багато, проте я окремо хотів би акцентувати вашу увагу на годівлі. Маючи все необхідне: працьовитих людей, дешеві, порівняно з Європою, корми — в Україні вирощують таке дороге за собівартістю м’ясо.
Типова проблема тваринницьких комплексів в Україні — годівля, яка майже скрізь потребує перегляду. Це і рецепти комбікормів, і обрання сировини, і вибір постачальників. Додайте прозору систему обліку, надійний ветеринарний супровід, навчання персоналу — і підвищення рентабельності вашого бізнесу гарантоване!
– Що ви порадите іншими тваринницьким комплексам для підвищення їх конкурентоздатності?
– Раджу всім свинарям бути готовими до змін. Особливо ця порада стосується тих, хто багато років працює у тваринницькій галузі. Іноді важливо критично переглянути те, що робиш роками. Успішними будуть ті підприємства, які відслідковують і впроваджують найефективніші технології.
Джерело: AgroTimes
Слідкуйте за актуальними статтями та новинами у нашому Телеграм-каналі або на сторінці в Фейсбуці